Український весільний рушник: символіка, традиції, прикмети

Український весільний рушник: символіка, традиції, прикмети

Весільний рушник. Традиції

Кожна українська дівчина завчасно готувала певну кількість святкових рушників до свого одруження. Скільки потрібно рушників на весілля - залежить від традицій місцевості: щоб перев’язати старост, дружок, прикрасити коровай, вшанувати ікони, з’єднати руки молодят, стати у церкві до шлюбу, отримати благословення батьків та інші. Усі рушники мали бути різні, бо призначення їх на весіллі не однакове. Існують певні вимоги до весільного рушника:

  • Всі його розміри — довжина та ширина — повинні ділитися на сім.
  • Візерунок на обох кінцях весільного рушника за традицією повинен мати відмінності. Починають вишивати рушник з правої чоловічої сторони, на яку потім стане молодий, а вже потім дівчина працює над лівою жіночою стороною.
  • Вишивають на цільному, рівному та охайному полотні. Адже весільний рушник символізує сімейне життя молодої пари, їхню життєву дорогу, яку не можна перерізати, вона повинна бути без перешкод.
  • За канонами вишивання весільний рушник традиційно ділять на три приблизно рівні частини. Дві третини з обох боків вишиваються нитками, а середина обов’язково залишається чистою.
  • У будь-якому орнаменті, окремо або в композиції, має бути присутній хрест. Це — оберег рушника, символ поєднання сонячної батьківської та материнської водяної енергії. Він благословляє пару на створення сім’ї.
  • На питання - "Хто стелить весільний рушник?", однозначної відповіді немає. Зазвичай це визначють місцеві традиції. Досить часто весільний рушник стелить хрещена мати або батько. Є повір'я, що доля молодої пари буде схожа на життєвий шлях тих, хто стелить рушник, а це означає, що цим не повинні займатися розлучені люди.

Весільний рушник та його символіка

Яким має бути весільний рушник з точки зору символіки? Малюнок та орнамент мала обрати сама вишивальниця. Вишивали лише той візерунок, який найбільше припав до душі, тоді його символізм найглибший. Сама ж символіка може бути дуже різноманітною.

Найголовнішим вважався весільний рушник під ноги, або благословенний рушник. Його біле полотно — символ чистого, щирого і відкритого подружнього життя. Червоний колір ниток символізує Життя, Енергію Відтворення.

Центральний елемент зображення — Дерево Роду, що «виростає» з горщика, який символізує Землю і різні блага. Дерево Життя — надзвичайно могутній сакральний символ, використання якого у весільній вишивці несе потужне смислове навантаження.

Горщик має бути стійким та широким, щоб родина ні перед чим не схилялась і була міцною. Саме Дерево є символом родини. Кожна квітка — члени родини: діди схилені донизу, вище батьки та їхні діти. Увінчується Дерево Роду символом майбутнього покоління — трилисником.

Прикрашають Дерево пташками — символами весни, кохання, чистоти та сімейної злагоди. Розташовують птахів голівками один до одного.

Вишиті навколо дерева окремі пташки чи квіти символізують душі предків, а не вишита частина білого полотна над Деревом Роду символізує світле майбутнє наступних поколінь.

В’юнок по краю рушника відображає дівочу вірність та любов. Лоза винограду з гронами є символом сімейного добробуту та радості. Півники — початок нового життя. Дубове листя — знак чоловічої сили, жолуді — сімейне щастя, а хвилеподібні лінії обрамлення знаменують лад у подружньому житті та рівновагу.

Також на весільних рушниках та сорочках нерідко зображують калину — дерево українського роду. Рослину споконвічно пов’язували з народженням Всесвіту, а її червоні ягоди є символом крові, боротьби та сили українського народу.

Зображення хмелю уособлює собою буяння молодості та закоханості. Адже біля дівчини парубок «в’ється як хміль».

Весільний рушник традиційно повинен мати двобічну вишивку, без вузликів та перетяжок, аби життя молодят було щасливим і гарним як у свята (символізує лицьова сторона), так і в будні дні (зворотній бік вишивки). Лицьова сторона також є символом наших вчинків, а виворітна — думок. Тож, якщо зворотній бік виконано грубо і неохайно, то й життя нової сім’ї буде лише на показ. Якщо ж траплялись незначні помилки, то їх не випорювали і не виправляли, бо життя не можна прожити взагалі без помилок.

Весільний рушник у прикметах

Вважалося, що розпочинати роботу над весільним рушником краще в четвер, бо це особливий день — «вершечок» тижня. Вишиваючи не можна було сперечатись, сваритись та думати про погане, бо таким, за повір’ям, і буде подружнє життя. Під час вишивання весільного рушника гарною прикметою вважалось виконання дівчиною ліричних пісень про щасливе кохання.

Полотно на рушник за жодних обставин не позичали. Його слід було виткати самостійно, або ж придбати.

Найкраще зберігають енергетику шовкові та вовняні нитки. Зовсім не придатними вважається синтетичне волокно. Для вишивання весільного рушника користуються однією голкою від початку до кінця. Вважається поганою прикметою загубити чи зламати голку під час роботи.

Весільний рушник під ноги за прикметою не можна прати, оскільки в такому випадку змивається тонка енергія думок і сподівань вишивальниці. Кожен стібок — це закодоване прагнення дівчини бути мати міцну родину, добробут у сім’ї та бути коханою, тому працюють над рушником дуже охайно та дбайливо. Рушник з Деревом Роду не оторочували з верхнього кінця, аби рід продовжувався.

Після весілля благословенний рушник (весільний рушник під ноги) прибирали в затишне місце. Ніколи і нікому до кінця життя жінка не показувала свого весільного рушника, щоб зберегти рід та спокій подружнього життя.

Слідуйте за нами на Facebook